Михайло Андрійович Мишастий(1890-1978) Михайло народився 2 жовтня в сім’ї Мишастого Андрія Григоровича та Мірошникової Марії Петрівни. Зі школи була велика тяга до навчання та рідного краю. Закінчив два факультети: хіміко-біологічний та математичний, добре знав ці предмети і навчав учнів. Одним з перших в районі отримав почесне звання “ Заслужений учитель УРСРЄ. Він був різнобічною особистістю: музикантом, диригентом,самодіяльним композитором і поетом, фольклористом і етнографом. Друкувався в газетах “ Наше слово ”, “Деснянська правда ”, а також в спеціальних виданнях. Він зібрав понад чотири сотні частівок, понад тисячу народних пісень різних жанрів,триста з них переклав на ноти, п’ятсот записав на магнітну плівку. Записав обряд “ Весілля у Блистові ” (145 пісень). Написав музику “ Менського вальсу ” на слова Дмитра Калі баби. Все це він заповів Інституту фольклору та архівам. Михайло Андрійович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю ” За Трудову Добленість”. Все своє життя він працював і жив у Блистові. Тут же і похований після смерті. На його честь в селі була названа вулиця. Все життя своє в селі прожив. Пісня «Про Блистову» Дуже люблю, завжди хвалю (Мишастий М.А) |
Терентій Савич Корінь (27.10.1883-22.06.1931) 27 жовтня 1883 року народився Терентій у селі Блистова Менського району Чернігівської області в родині козака-бідняка Сави Микитовича Кореня та його дружини Ганни Григорівни. Восприємником був солдатський син Головач Іван Григорович. З дитинства хлопчик був дуже сильним. Вже тоді він влаштовував імпровізовані чемпіонати серед своїх однолітків і сам їх складав до купи. В 14-15 років знаходячись в перехідному віці, Терентій відчув незвичайний приплив сили. Як кажуть спеціалісти, причиною тому став надлишковий виробіток тестостерону. Вночі він від нього не міг спати, тому ходив на млин, де перевертав та носив жорна вагою 400 кг. Одного разу за цим заняттям його побачив мельник: довго звертався до бога після цього. Було, будувався один із сім’ї Коренів. Потрібно було перенести велику колоду. Шість чоловіків не могли іі підняти. Терентій сам зробив сам. В 16 років Терентій з товаришами подався на заробітки. Доля закинула їх на Далекий схід, і там, в Харбіні, Терентій вперше потрапив до цирку. В 1904 році Терентія відправили підвищувати майстерність в боротьбі до Петербургу. У 1905 р., потрапивши якось до цирку в м. Порт-Артурі, він виявив бажання боротися з цирковими силачами, яких було 12. Терентію дозволили і він по одному переборов усіх. З цього часу став признаним борцем, роз’їжджаючи по різних містах світу. В 1906 році разом з групою силачів відправилися до Лондону на змагання “Стронг менів”. Вправа була такою: з положення лежачи на спині, на витягнутій руці потрібно було спати в солдатську стійку, зберігаючи руку прямою. Силачі виконували вправу з 4-ма пудами, а Терентій з 6-ма, та ще й лівою рукою. В липні 1907 року на арені цирку в Чікаго він дав незвичайний виступ бій з левом. Справа в тому, що інші силачі вже боролись з левом (Сендоу), але тварина була в наморднику та в рукавичках на лапах, а Терентій вирішив зробити ситуацію більш драматичною і звіра випустили без намордника. Так сталось, що пісня входу в клітку (Терентій був лише в плавках), лев звільнився від рукавичок (можливо, не тільки від власної волі). Як розповідав сам Терентій: “В той момент я зрозумів, що або він, або я. дороги назад вже не було…” лев, підскочивши до Терентія, потужним ривком кігтів просто вирвав два ребра з правого боку. Величезні ікла увіп’ялись в тіло атлета. Терентій, ухопивши звіра за горло, підняв його догори і почав душити. Втримати 150 кілограмів живої ваги, що пручалась, було занадто важко. Тоді він сильним ривком підняв тварину якомога високо і з усіх сил кинув її на пісок. Через декілька секунд лев помер, а задоволені американці подарували Терентію велику золоту медаль з написом “Переможець левів”. Після цього бою Терентій відновився, а в 1912 році став олімпійським чемпіоном по боротьбі. Терентій Корінь був крутого норову людина. Ось один цікавий випадок. Якось раз,працюючи в Таврії батраком, і, гуляючи по Царицину, зайшов на пристань. В цей час підходив парохід. По пристані йшов архіерей з процесією. Простолюд вклонився, а Терентій залишився в шапці. Підбіг городничий, зірвав шапку, і побіг на парохід. Капітан дав команду “Малий відхід”,і парохід почав відходити від станції. Терентій, не довго думаючи, схопив якірний ланцюг і тримав його до тих пір, поки йому не віддали шапку. В подальшому Терентій гастролював землями Росії з групою борців з великим арсеналом силових номерів (боровся одночасно з 20 добровольцями, розбивав ударом кулака камені і т.д.) Помер чемпіон в 48 років в Саратові від язви шлунку. Антропометрія: зріст 184;вага 142; біцепс 52. Лук‘янова Олена Михайлівна(1923) Лук‘янова Олена Михайлівна народилася 13 січня 1923року в сім’ї вчителів Лисиці М.І. та Лисиці С.І. В 1949 році Олена закінчила Київський медичний інститут,далі працювала в Інституті педіатрії, потім старшим науковим співробітником, керівником педіатричного відділу, замісника директора з наукової роботи. З 1979 року є директором з наукової роботи Інституту педіатрії та гінекології АМН України. В 1978 році вибрана членом-кореспондентом, в 1984 дійсним членом АМН СРСР,в 1993 році академіком АМН України. Під її керівництвом підготовлено понад 25 докторів та 60 кандидатів наук. Результати наукових досліджень опубліковані у більш ніж 600 наукових роботах, з них 27 монографій,10 посібників та підручників. В 1995 році Міжнародний біографічний центр(Кембридж, Великобританія) і Американський біографічний інститут визнали Лук’янову О.М. одною з 500 найбільш впливових та видатних вчених світу. З 1997 році є почесним громадянином міста Києва. Олена Михайлівна захоплюється класичною музикою, а також музикальною народною творчістю.
|
|
© myshasta2011 |